Мій чоловік Петро, справжній грубіян. Він міг підняти руку, накричати, вилаяти. Я сирота, батьків немає, щоб заступитися за мене. Коли скаржилася свекрусі, та відповідала: «Терпи, значить, сама винна, чоловіка треба слухатися».
Так я живу вже п’ять років. Багато разів думала піти від Петра, але куди мені йти? Власного житла немає, зарплата маленька. До того ж я боюся, що він відсудить у мене доньку й позбавить мене батьківських прав.
Єдині люди, до яких я могла звернутися по допомогу, це моя подруга Ніна та її чоловік Вадим. Вони чудово знали, що відбувається в моїй сім’ї, і часто допомагали, то грошима, то просто підтримували добрим словом. Ніна навіть пропонувала мені свого адвоката, казала, що є шанс спокійно розлучитися. Наші діти дружать і ходять в одну групу дитячого садка.
Одного разу Петро так сильно напився, що побив мене й вигнав із дому. Добре, що в той момент донька була у свекрухи на дачі. Я зателефонувала Вадимові в сльозах, благаючи забрати мене. Він одразу приїхав і відвіз мене до себе. Того вечора Ніна з дітьми була у своїх батьків.
Ми з Вадимом довго розмовляли, він мене заспокоював, обіймав, а потім усе переросло в поцілунок, який привів до близькості. Так я провела ніч у його обіймах. Це було найкраще, що будь-коли зі мною траплялося, я почувалася в цілковитій безпеці. Петро навіть не подзвонив, не попросив пробачення, тільки накричав: «Де ти шлялася?»
Відтоді ми з Вадимом почали таємно зустрічатися. Я завжди чекала, коли Ніна поїде з дітьми, щоб прийти до нього. Петро й далі пив, і я намагалася уникати його в такі моменти. А з Вадимом я почувалася по-справжньому щасливою. Він дбав про мене, приносив каву в ліжко, готував сніданок. Коли Петро влаштовував дебош, Вадим це припиняв, але проблему це не вирішувало.
І ось нещодавно я дізналася, що вагітна. Не було жодних сумнівів, хто батько, звісно, Вадим. З Петром ми вже кілька місяців не спали разом.
– Я піду від Ніни й заберу твою доньку Софію. Ми будемо жити разом, – упевнено сказав Вадим.
– Як я скажу Ніні про дитину? Вона ж моя подруга.
– Ти тільки зараз про це згадала? Тобі важливіша дружба з Ніною, ніж я і наша майбутня дитина?
Поки що я приховую свою вагітність. Але розумію, що скоро живіт стане помітним, і мені доведеться зробити вибір. Це дуже важко й боляче.
Якщо Петро дізнається, що я чекаю дитину від іншого чоловіка, він просто вб’є мене! А що стосується Ніни… Ми з нею дружимо ще з університетських років, разом навчалися й жили в гуртожитку.
Але Вадима я щиро люблю всією душею. Я ніколи не почувалася такою щасливою, як із ним. До того ж невдовзі в мене буде дитина, син чи донька.
Іноді я навіть думаю про аборт. Мені страшно, і я не знаю, як жити далі.
Чи варто жінці руйнувати чужу сім’ю заради власного щастя?