ВАЖЛИВО

Єдиною людиною, яка «попедила» мене про чоловіка, була стара жінка у промерзлому київському тролейбусі. Я поступилася їй місцем, а перед тим як вийти, вона торкнулася мого рукава й дуже тихо сказала «фразу»..:«фразу»..про яку я майже забула.Аж поки через тиждень Максим не повернувся додому з оксамитовою коробочкою в руці й усмішкою, якої я не бачила вже дуже давно.

Ця історія почалася у звичайний зимовий вечір у Києві, коли Софія поверталася додому після роботи й думала лише про втому, вечерю та рахунки...