Приховувати більше не було сил. І Олена, захлинаючись розповіла йому все... — Кажи, де ти зараз ..— я приїду на таксі, поїзді, прилечу літаком! Чи ти просто не хочеш мене бачити?...— Пробач, до мене зараз не можна, — Я в лікарні.— У лікарні? Де? Чому? Що з тобою?— Пообіцяй мені, що ти житимеш...

Приховувати більше не було сил. І Олена, захлинаючись розповіла йому все... — Кажи, де ти зараз ..— я приїду на таксі, поїзді, прилечу літаком! Чи ти просто не хочеш мене бачити?...— Пробач, до мене зараз не можна, — Я в лікарні.— У лікарні? Де? Чому? Що з тобою?— Пообіцяй мені, що ти житимеш...

07:29

  Олена помирала й чудово це розуміла. Останні чотири роки вона часто лежала в цій лікарні, і тепер, вочевидь, потрапила сюди востаннє. Шанс...

Дальше »
— Тань! Та відчиняй вже! Що ти там вигадала?! —Знову смикнули за ручку, але замок клацнув, і двері навіть не поворухнулися. Запала тиша. Потім знову... Тетяна підійшла ближче до дверей і...— До моєї оселі тепер заходять лише на запрошення. За дверима одразу стихли голоси. ніхто й не чекав почути саме ці слова. І саме в ту мить Тетяна остаточно усвідомила...

— Тань! Та відчиняй вже! Що ти там вигадала?! —Знову смикнули за ручку, але замок клацнув, і двері навіть не поворухнулися. Запала тиша. Потім знову... Тетяна підійшла ближче до дверей і...— До моєї оселі тепер заходять лише на запрошення. За дверима одразу стихли голоси. ніхто й не чекав почути саме ці слова. І саме в ту мить Тетяна остаточно усвідомила...

07:15

— Ти справді… замки поміняла?! А як же ми тепер до хати потрапимо?! — вигукнула свекруха, смикаючи за ручку дверей, наче це могло щось зміни...

Дальше »
Подписаться на: Сообщения ( Atom )