Цю червону Mazda Марина купила сама. Збирала два роки, відкладала з кожної зарплати, і в день покупки сіла за кермо з відчуттям, що нарешті щось у житті належить тільки їй. Тепер машина стояла в дворі, а свекруха телефонувала щовечора з одним і тим самим питанням. Олексій дивився благальними очима: «Ну що нам вартує? Просто на пару тижнів». А Марина знала: немає нічого більш постійного за тимчасове. Особливо коли людина вже розповіла всім сусідам, що машина практично її. Залишалося лише переконати сина. І він майже погодився.
Марина припаркувала біля під’їзду і вимкнула двигун. Службова машина компанії була зручною — кондиціонер працював чудово, сидіння з підіг...
Дальше »