Пахло лимонним засобом і свіжою випічкою.. Він уже став для мене частиною буднів: прокинулася, автобус, робота, сходи, відра, ганчірки, ліки для синьйори, дзвінок доньці ввечері. Усе було розкладено по поличках так, щоб не думати зайвого. я приїхала сюди не думати, а заробляти. Мені сорок шість. Я давно навчилася не чекати «сюрпризів» від життя... Принаймні я так думала.та я навіть уявити не могла, що «сюрприз» чекатиме на мене...
Я тоді саме мила підлогу в пані Розі, у тій великій квартирі неподалік від набережної, де вікна виходили на вузьку вуличку з кав’ярнями. П...
Дальше »