Настя неохоче відірвала погляд від екрана.. – Знаєш, дорогий, нам треба серйозно поговорити, – вона відклала телефон і подивилася на мене – Я більше не можу жити в таких умовах. Мені потрібна хатня робітниця.– І ще. Раз у нас сьогодні річниця… Загалом, я вибрала собі подарунок...та я нерозгубився...вона навіть уявити не могла... який «подарунок» на неї чекатиме...

Настя неохоче відірвала погляд від екрана.. – Знаєш, дорогий, нам треба серйозно поговорити, – вона відклала телефон і подивилася на мене – Я більше не можу жити в таких умовах. Мені потрібна хатня робітниця.– І ще. Раз у нас сьогодні річниця… Загалом, я вибрала собі подарунок...та я нерозгубився...вона навіть уявити не могла... який «подарунок» на неї чекатиме...

23:20

Чоловіча наївність, як з’ясовується, ресурс майже невичерпний і дивовижно живучий. Особливо яскраво це проявляється в пошуках «тієї самої». ...

Дальше »
– Бабусю, ти не думай, що я не розумію. – Що ти розумієш, Мишеньку? – Усе. – Він дивився на мене.. – Я розумію, що тато з мамою вчинили... Я розумію, що ти не повинна бути тут. Я не міг завадити, малий був. Але я запам’ятав.– Мишеньку, не треба.– Треба, бабусю. Я хочу, щоб ти знала, я не забув. І не забуду…

– Бабусю, ти не думай, що я не розумію. – Що ти розумієш, Мишеньку? – Усе. – Він дивився на мене.. – Я розумію, що тато з мамою вчинили... Я розумію, що ти не повинна бути тут. Я не міг завадити, малий був. Але я запам’ятав.– Мишеньку, не треба.– Треба, бабусю. Я хочу, щоб ти знала, я не забув. І не забуду…

22:57

Я пам’ятаю той день у всіх подробицях, ніби він застиг перед очима на світлині. Була неділя. Серпень стояв спекотний і задушливий, із вечірн...

Дальше »
Подписаться на: Сообщения ( Atom )