Кирилл з’явився на порозі мого дому після двох десятиліть, і його слова мене буквально приголомшили. Ми з ним одружилися одразу після університету, і спочатку все було чудово. Та після народження Андрея все змінилося. Коли синові не було й року, Кирилл заявив, що втомився від сімейного життя, і пішов.
Цей його вчинок став для мене справжнім ударом. Перший час мене підтримували батьки, але дуже швидко я була змушена повернутися на роботу, щоб забезпечувати себе і сина. Грошей було небагато, а Кирилл не тільки не допомагав, а й зник за кордоном.
З часом я зрозуміла, що можу покладатися лише на себе. Чекати Кирилла більше не мало жодного сенсу, і я змирилася з цим. У мене був чудовий син, якого я виростила сама. Андрей виріс відповідальним і турботливим. Він здобув хорошу освіту, знайшов престижну роботу й одружився. Зараз він живе з родиною у Варшаві, де має власний бізнес. А я живу одна у Львові, але часто навідую їх.
Андрей зробив для мене все можливе. Він відремонтував мою квартиру, оплачує комунальні послуги й регулярно допомагає грошима, хоча я його про це не прошу. Я пишаюся своїм сином!
Але кілька місяців тому сталася зустріч із колишнім чоловіком, яка вибила мене з колії. Виявляється, Кирилл дізнався, що я живу сама в квартирі, і раптом вирішив заявити про «свою частку», прикриваючись тим, що в нас є спільний син.
— Давай поділимо все по-людськи, інакше доведеться судитися, — сказав він.
Я підозрюю, що в Кирилла зараз серйозні проблеми, бо виглядав він погано: можливо, зі здоров’ям або з грошима в нього все дуже непросто. Тепер я не знаю, що робити.
З одного боку, він нас покинув і згадав тільки тоді, коли йому самому стало сутужно. Але з іншого — мені його по-людськи шкода.