Анна завмерла на порозі вітальні. У кожній руці вона тримала по акуратному паперовому пакету з магазину — не важкі, майже невагомі. Але в цю мить вони ніби налилися свинцем. Вона відчула, як тонкі паперові ручки врізаються в пальці. Вона не відповіла. Не обернулася. Вона просто стояла й дивилася на його потилицю, на складку жиру над коміром старої, вицвілої футболки.
— Знову барахло? Краще б на їжу витратила. Фраза була кинута в спину, беззлобно, майже ліниво, як кидають кістку собаці. Ігор не вважав за...
Дальше »