Мені шістдесят один. Я давно не наївна дівчинка і читаю чоловіків, як відкриту книгу. Але коли за щільно зачиненими дверима в квартирі мого нового кавалера пролунав кашель і важке шаркання, я зрозуміла: ця книга виявилася з подвійним дном. Півтора місяці прогулянок, тортів і ґалантних розмов, і жодного разу він не запрошував мене до себе. Тепер я знала чому. Я поставила чашку й подивилася йому в очі: «Вово, хто там у тебе за стіною?» Те, що він відповів, змусило б розсміятися навіть мого чоловіка.
Життя після шістдесяти, як я переконалася, зовсім не закінчується. Ба більше, у шістдесят один у жінки з’являється серйозна перевага перед м...
Дальше »